Четвер, 13.08.2020, 11:35
Вітаю Вас Гість | RSS
Великообухівська ЗОШ І-ІІІ ступенів 
Миргородської районної ради Полтавської області
Меню сайту
Ми у Facebook
НУШ
Важливо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

"Славетний рід Капністів"

Коротка історія села

   На правому березі швидкоплинної річки Псел розкинулось мальовниче село Велика Обухівка, історія виникнення якого сягає своїм корінням початку XVІІ століття. Спочатку село називалося Бухалівка і налажало королівському комірникові Бартоломію Обалковському. А вже на карті французького інженера Гійома де Боплана село значиться як Хобітовка, з 50-х років XVІІ століття воно іменується Обуховим.

   Безліч цікавих сторінок має історія села… У роки визвольної війни українського народу мешканці села виготовляли порох війську Богдана Хмельницького. Під час боротьби гетьмана Івана Виговського з полтавським полковником Мартином Пушкарем та в часи російсько-шведської війни Обухівка також була ареною військових дій. Тут полки князя Долгорукого перегородили шлях загарбникам, які отримали поразку під Полтавою.

   В XVІІ – XІX століття село має назву Обухівка. У XVІІ столітті воно входить до Сорочинської сотні Миргородського полку.

Витоки славетного роду

   З 1743 року царську грамоту на володіння Обухівкою отримав миргородський полковник Василь Петрович Капніст. З того часу село є родовим маєтком і постійним місцем проживання родини графів Капністів. Серед його представників – яскраві, сильні, сміливі особистості; з розвиненим почуттям справедливості, які в повній мірі, своїм життям і справами підтвердили глибоку істину, викарбувану на родовому гербі Капністів – «У вогні несхильний».

   Свій початок славетний графський рід Капністів бере від Стомателло Петровича Капніссіса – вихідця острова Закінтос поблизу Греції. У другій половині XVІІ століття він покинув пригноблену османськими завойовниками батьківщину в пошуках бойової слави. За свої бойові досягнення в 1684 році венеціанський полководець Морозіні присвоїв Стомателло Петровичу чин полковника, а в 1702 році йому було пожалувано потомственний графський титул.

 

Початок роду Капністів в Україні

Василь Петрович Капніст

   Рід графів Капністів – гордість України. Історія зберігає пам'ять про миргородського полковника, бригадира Василя Петровича Капніста, славетного літератора та громадського діяча Василя Васильовича Капніста, московського губернатора Івана Васильовича Капніста, легендарну актрису кіно Марію Ростиславівну Капніст та багатьох інших представників цього роду.

   Засновником роду Капністів в Україні став онук Стомателло Капнісісса, Петро Христофорович, який волею обставин опинився на українських землях на початку XVІІІ століття. Прибув він сюди з десятирічним сином Василем. У містечку Ізюм Петро Христофорович захворів і помер, залишивси сина без засобів існування. Але доля була прихильно налаштованою до першого Капніста в Україні – саме так стало звучати тут грецьке прізвище. Його взяв до себе в дім, а згодом всиновив бездітний сотник Павлюк. Вже з 14 років Василя записали до одного зі слобідських полків і він брав участь «у польських походах волонтером». Військову службу він почав сотником Ізюмського слобідського полку і відзначився як умілий і відважний вояка.

   За порадою названого батька він одружився з єдиною донькою грецького купця Согдена Оленою. В 1735 – 1739 роках він бере участь у російсько-турецькій війні, а в 1737 році його було призначено полковником Миргородського полку. Ставши полковником, Василь Петрович Капніст здобув Очаків, брав участь у Дніпровській та «генеральній» Хотинській баталіях. Згодом за наказом цариці Єлизавети отримує «як іноземна людина за виїзд з батьківщини» грамоту на володіння м.Манжелією Хмельницької сотня та селами – Обухівкою Сорочинської сотні, Зуївцями Миргородської сотні, Попівкою й ТрубайцямиХорольської сотні – всього 152 двори. Об'їхавши всі села, даровані йому, Василю Петровичу найбільше припала до душі саме Обухівка з її мальовничими краєвидами, родючими землями та чудовими людьми.

   Невдовзі після призначення Василя Петровича Капніста миргородським полковником його спіткало горе – померла його дружина Олена. Через деякий час він одружився з онукою генерального обозного запорізького війська Софією Андріївною Дуніною-Борковською.

   В родині Василя Петровича та його дружини Софії Андріївни було п’ятеро синів: Микола, Ананій, Петро, Андрій і Василь. Найменший з них - Василь Васильович Капніст став відомим письменником іпрославив рідну Обухівку далеко за її межами.

   19 серпня 1757 року в битві під Гросс-Егерсдорфом поліг хоробрий бригадир Василь Петрович Капніст. Його ліву руку з іменним перснем і затиснутою шаблею, привезли в родинний маєток Капністів в Обухівці. Рідні поховали її в саду на березі річки Псел, а шаблю зберігали в родині, як пам'ять.

Могила В.П. Капніста

   Спадок Василя Петровича було поділено між дітьми від шлюбу з Софією Дунін-Борковською. Молодшому синові Василеві дісталось родинне гніздо Капністів – Обухівка.

 

Василь Васильович Капніст

   Василь Васильович – найменший син бригадира Капніста. Народився він 23 лютого 1758 року, через півроку після героїчної смерті батька. Дитячі роки майбутнього письменника пройшли в Обухівці, серед мальовничої української природи. З раннього дитинства він познайомився з народною творчістю, його вразлива душа вбирала в себе чарівність мелодійної пісні чи думи, інтригуючи моменти легенд та переказів. Пізніше цей матеріал щедро відгукнеться в його творах, які стали надбанням української та російської літератури.

   Початкову освіту Василь отримав вдома. А потім разом з братом Петром навчався у військовій школі Ізмайловського полку в Петербурзі. Там Василь виявив неабиякі здібності та наполегливість до навчання, вивчав мови – французьку, німецьку, латинь, а тому швидко був підвищений у званні.

   У січні 1773 року брати були переведені на службу до лейб-гвардії Преображенного полку. Служба Петра Капніста не склалася, за легендою – через сварку з Потьомкіним. А Василь Васильович познайомився з Г.Р. Державіним та з членами державінського літературного гуртка. Коли після закінчення служби він влаштувався на роботу в поштовому департаменті, часто відвідував цей гурток. Спілкування з його представниками поглибило і розвинуло в молодого Капніста зацікавленість поезією.

В.В. Капніст

Творчість В.В. Капніста

   Першим відомим твором стала «Сатира І», яка вийшла в світ у 1777 році. Твір став початком популярності Капніста – поета.

   Через деякий час Василь Васильович залишає роботу в поштовому відділенні в Петербурзі, їде в Україну і оселяється в рідній Обухівці. Указ імператриці про закріпачення селян України глибоко схвилював Капніста. Він став одним з лідерів опозиційного руху українського дворянства проти ліквідаціа автономії України.

   В Обухівці в 1783 році він пише «Оду на рабство», в якій з великою сміливістю викриває свавілля царизму.

   Наступним ударом по сваволі самодержавного устрою стала сатирична комедія «Ябеда». Незважаючи на заборону, «Ябеда» продовжувала складати репертуар деяких впливових російських театрів до 40-х років XІX ст. Була вона добре відома й широкому колу української інтеграції та селянства завдяки постановкам цього твору, зокрема, в самодіяльному театрі впливового вельможі Дмитра Прокоповича Трощинського. Який у роки своєї відставки жив, здебільшого, у своєму маєтку в с.Кибинці на Миргородщині. Маєток Трощинського був одним з найважливіших осередків українського культурно-просвітницького життя на Полтавщині.

   В аматорському театрі Трощинського керівникми були Василь Васильович Капніст та Василь Панасович Гоголь-Яновський (батько М.В. Гоголя). Їх поєднала велика любов до театру. Так зав’язалася довготривала дружба шляхетних родин. Саме у Трощинського Василь Капніст познайомився з родинами Гоголів, Муравйових-Апостолів, Ломиківськими, які тут також часто бували. Зв'язки цих родин Миргородщини – це одна з найцікавіших сторінок в багатій історії краю.

   У маєтку Д.П. Трощинського, родича матері Гоголя, познайомилися Гоголі і Капністи. Тепла, щира дружба пов'язувала ці родини протягом довгих років. Частенько Гоголі гостювали в Обухівці, а Капністи відвідували родинний маєток Гоголів – Василівку (зараз с.ГоголевеШишацького району). Разом з батьками в Обухівці бував і Микола Гоголь.

   Василь Васильович Капніст був не лише талановитим поетом і драматургом, а й громадським діячем. Він займав посади предводителя дворянства Київської, Полтавської губернії та Миргородського повіту. Він розробив і подав на розгляд влади план організації дворянського училища, розрахованого на навчання вихідців з простого люду. Але цей проект не одержав підтримки у полтавських дворян. Тоді В. Капніст відкриває будинок виховання дітей бідних дворян у Полтаві на кошти меценатів, яким була не байдужа доля дітей з незаможних родин. Наглядачем цього навчального закладу став видатний український поет і талановитий педагог Іван Петрович Котляревський.

   На початку Вітчизняної війни 1812 року Василь Васильович Капніст обіймає посаду чиновника Міністерства народної освіти. Бувши полум’яним патріотом, Капніст бере активну участь у формуванні народного ополчення, віддає у фонд захисту свої кошти.

   Помер Василь Васильович Капніст 28 жовтня 1823 року від запаленні легенів, був похований на родинному кладовищі в Обухівці в парку серед мальовничих обухівських краєвидів.

Могила В.В. Капніста

   В родині В.В. Капніста виховувалось троє синів: Олексій, Семен, Іван та донька Софія (в заміжжі Скалон). Виховані на високому громадському патріотизмі свого батька, вони були добре знайомі з братами Муравйовими-Апостолами – Сергієм. Матвієм та Іполитом, іншими декабристами та переймалися їх благородними ідеями. Поєднали їх і родинні зв’язки. У 1823 році брат Семен Капніст одружився з Оленою Муравйовою-Апостол, сестрою декабристів.

   Олексій Капніст, як і його батько, був великим гуманістом і людинолюбцем. У 1836 році він добився від дирекції училищ Полтавської губернії дозволу відкрити в Обухівці приходське двохкласне училище, в якому поряд з дітьми дворян мали б змогу вчитися і діти селян. Цей учбовий заклад став першим сільським училищем на Полтавщині. Розмістив його Олексій Васильович у своєму будинку, за власний кошт найняв вчителів, виділив їм квартири.

   1833 – 1834 роках за часів неврожаю на Полтавщині й голоду, який настав внаслідок цього, Олексій Васильович врятував селян свого повіту від голодної смерті, закупивши для них хліб в інших губерніях, які не постраждали від засухи.

О.В. Капніст

Дружба О.В. Капніста з Т.Г. Шевченком

   Був знайомий Олексій Васильович і з Великим Кобзарем Т.Г. Шевченком. Шевченко приїхав у 1843 році в Україну з метою відвідати рідне село Кирилівку, подорожувати країною та зробити серію замальовок українських краєвидів.

   Їх знайомство відбулося 29 червня 1843 року в с.Мойсеївці Пирятинського повіту на гостинах у поміщиці Волховської. Познайомив їх відомий український байкар Євген Гребінка.

   Наступного разу вони зустрілися в Обухівці в 1844 році коли Тарас Шевченко приїхав в гості до приятеля. У 1845 році Шевченко довгий час перебував на Миргородщині, багато подорожував населеними пунктами краю і востаннє відвідав Обухівку.

   У 1859 році не стало і самого О.В. Капніста.

 

Видатні постаті роду Капністів

   Олексій Васильович від шлюбу з Уляною Белухою-Кохановською мав шестеро дітей.

   Старший Дмитро – працював у Міністерстві закордонних справ, був послом у Римі, потім директором Азіатського департаменту. Під час перебування в Римі Дмитро Олексійович довів, що його прадід – бригадир Василь Петрович Капніст був, справді, правнуком Стомателло Капніссіса і мав право на графський титул, дарований нащадкам. За його клопотанням Департамент Геральдії це право визнав і указом від 15 січня 1876 року нащадкам братів Капністів було дозволено користуватися графським титулом Італійського королівства.

   Багато визначних чиновників, дипломатів, письменників, політичних та громадських діячів дала українська гілка стародавнього роду.

 

Будинки Капністів в с.Велика Обухівка

   На місці першого будинку Капністів, збудованого ще Василем Петровичем в стилі домівок козацької старшини, стоїть зараз пам'ятний обеліск. Вигляд переднього фасаду цього будинку можна побачити на декоративних тарілях – виробах Миргородського керамтехнікума 1960-х років, примірники яких зберігаються у Великообухівському краєзнавчому музеї.

Таріль із зображенням старого будинку Капністів

Обеліск на місці старого будинку Капністів

   Другий, останній будинок Капністів, збудований в 1914 році, являв собою унікальну величну споруду, тут було проведено водогін, на стелі у вітальні милував погляди гостей величезний акваріум. Але простояв цей будинок зовсім недовго. У 1922 році він був зруйнований.

Новий будинок Капністів збудований у 1914 році

Марія Ростиславівна Капніст

   На межі XІX та XX століть здавалось, що славні нащадки греків назавжди обрали собі другу батьківщину, набули національної самобутності слов'янського середовища. Але історія розпорядилась по-іншому: перша світова війна, потім революція, сталінський терор розкидали Капністів по всьому світу. Багато представників давнього графського роду були знищені, емігрували, опинилися в засланні і сталінських таборах.

   На українській землі залишилися нащадки графа Ростислава Ростиславовича Капніста, який був розстріляний в Криму поблизу Судака.

   Його донька Марія Ростиславівна Капніст (1914 – 1993 рр.) видатна українська актриса. Заслужена артистка України, праправнучка В.В. Капніста є одним із яскравих представників славетного роду. Життєвий шлях цієї жінки був тяжким і тернистим, на довгі роки перекреслений жахіттям сталінських таборів, але до останніх років вона зберегла свій оптимізм, юнацьку жартівливість і запал. Ніякі негаразди не зламали її, не згасили величезної любові до життя.

М.Р. Капніст

   В 50-х роках в таборі Тайшета в неї народилася донька Радислава, яку відбирають і відправляють до дитячого будинку. Марія просить одну із ув’язнених жінок, яка виходила на волю, знайти і забрати до себе її доньку, доки вона сама не повернеться.

   Дочці нав’язували думку, що мати відмовилась від неї. Потім, коли вони зустрілися, дочка не могла пробачити «зраду» матері. Пройшло багато часу, поки донька змогла розібратися в своїх почуттях і з'ясувати, що є правда, а що ні.

   Радислава подарувала Марії Ростиславівні двох онуків: Георгія і Ростислава. Бабуся дочекалася одного правнука – Ярослава, та довго ним потішитися не змогла. Трагедія на дорозі відібрала у неї життя. 25 жовтня 1993 року померла видатна продовжувачка роду Капністів. Поховано її у родовому селі Велика Обухівка, поряд з великим нащадком – В.В. Капністом.

Могила М.Р. Капніст

   З іменем Марії Ростиславівни повязана також історія відновлення і повернення на батьківщину ікони, берегині Полтавського краю – Козельщанської Божої Матері. Ще в XІX столітті родову ікону графів Капністів було визнано чудодійною. Несподіване зцілення невиліковно хворої доньки графа Володимира Івановича Капніста, 15-річної Марії, спричинило справжнє паломництво до ікони, яка за назвою одного з графських маєтків одержала ім'я Козельщанської. Світила медицини того часу не змогли пояснити це несподіване одужання, тому ікона вважалась зцілюючою. Це доводили також чудодійні зцілення інших людей, які звертали свої молитви до образу Козельщанської Божої Матері.

   В.І. Капніст вирішив віддати святиню до храму, щоб люди змогли помолитися перед дорогоцінним образом. Коли прийшла комуністична влада і стали руйнувати монастирі ікону прийшлося чорницям ховати по квартирам. Тільки в 1993 році вони знову перенесли її до Козельщанського монастиря.

   Через усе своє, повне випробувань, життя пронесла цей образ та легенду про родову ікону і Марія Ростиславівна. Людина великої віри і сильного духу, вона запалила цим серце свого друга, українського іконописця Юрія Нікітіна. На початку нової епохи Ю.Нікітін створив канонічне відтворення чудодійної ікони, попередньо вивчивши протягом кількох десятиліть її історію та іконографію.

   Напередодні роковин актриси до Юрія Нікітіна звернулися представники Миргородського осередку Полтавського земляцтва з ідеєю подарувати відтворену ікону на батьківщину Капністів, у Велику Обухівку, де поруч з великим пращуром Василем Васильовичем Капністом похована і Марія Ростиславівна. Митець побачив у цьому гідне вшанування славетного роду. Оскільки у Великій Обухівці немає церкви, тому Полтавське земляцтво передало ікону Спасо-Преображенському храму у Великих Сорочинцях. А музею у Великій Обухівці Ю.Нікітін подарував створений в канонічному стилі портрет Марії Ростиславівни Капніст, який написав ще в 1986 році.

Портрет М.Р. Капніст

   Рід Капністів великий. Його рідня проживає у Франції, Італії. Іспанії. Француз Джовані Капніст приїздив у наше село, відвідав родинне кладовище і сказав, що дуже гордиться своїм походженням.

   До 250-ї річниці від дня народження великого письменника та громадського діяча Василя Васильовича Капніста, у 2008 році в центрі села Велика Обухівка було відкрито пам'ятник великому земляку.

Віртуальна екскурсія Великообухівським краєзнавчим музеєм

Наша адреса
вул. Шкільна, 14а,
с. Велика Обухівка,
Миргородський район,
Полтавська область,
37640
Тел.(05355)3-12-44
E-mail:
shkola_v.obuhivka@ukr.net
Вхід на сайт
Пошук
Годинник
Календар
«  Серпень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Погода
Календар подій
Святковий календар.
Корисні посилання

Copyright MyCorp © 2020